СВЯТА ПАСКА, АБО ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Господь наш Ісус Христос, як повідали пророки і Сам Спаситель, воскрес третього дня по смерті Своїй. Не­зважаючи на те, що іудеї зробили все для того, щоб не збулося слово Спасителя. Першого дня в тижні, з суботи на неділю, рано-вранці стався великий землетрус, і Ангел Божий зійшов із неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, і сів на ньому. Вигляд його був неначе та блискавиця, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затремтіла сторожа та й заклякла, як мертва.

По звершенню цього великого чуда, коли було ще тем­но, жінки-мироносиці прийшли до гробу, принісши наго­товані пахощі, щоб намастити тіло Ісуса. І побачили вони, що камінь від гробниці відвалений був. Та, увійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І коли стояли збентежені, поблизу печери два мужі в одежах блискучих з'явились. А коли жінки налякались і посхиля­ли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! При­гадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути видано­му до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня» .

Після воскресіння Він вранці першого дня явився Марії Магдалині, з якої  вигнав сім демонів, та іншим жінкам. Ісус сказав: «Радійте!» Вони ж підійшли, обняли його ноги і вклонились Йому до землі. Промовив тоді їм Ісус: «Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх,— нехай вони ідуть у Галілею,— там побачать  Мене!»  

Пішовши, вони повідомили Його учнів, які    сумували і плакали. Спочатку Ісус з'явився двом учням, що йшли в село Емаус. Вони  йшли по дорозі   й вели розмову між собою про все те, що сталося.   І коли   вони   розмовляли і сперечалися,   підійшов   Сам   Ісус   і    пішов    разом    з ними. І вони йому про все розповіли, тобто про воскресіння  Христове. І наблизились вони до села, куди йшли. Під час вечері сів Він з ними   до столу,   взяв   хліб,   поблагословив і, ламаючи, їм подав. Тут вони Його пізнали, але Він став для них невидимий.

Вони повернулись до Єрусалиму, знайшли одинадцять учнів і розповіли їм, що сталось в дорозі і як пізнали Його при ламанні хліба. І коли вони говорили про це, Сам Ісус став між ними і промовив до них: «Мир вам!» А вони налякались, гадаючи, що бачать дух. А Він мовив до них: «Чого ви стривожились? І по що ті думки до сердець ва­ших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь — бо не має дух тіла й костей, а Я, бачили, маю».

Він побув з ними, і вони переконалися у Його воскре­сінні. І послав Він на них обітницю Свого Отця; сказав, щоб вони позостались в місті, аж поки зодягнуться силою з висоти.

Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо і одержимо вічне життя.

Воскресіння Христове — одне із найдавніших і най­світліших християнських свят. Воно святкується урочисто, з часів апостольських і, за рішенням першого Вселенсько­го Собору, святкується в першу неділю після весняного рівнодення і першого березневого повного місяця.

Пасха — це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і навіть для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Гос­подом Богом. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно спов­нене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христо­вому — джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди. Свято Христового Воскресіння багате своїми різно­манітними й величними богослужіннями і церковно-народ-ними звичаями.

Дуже поширений серед нашого народу звичай — бла­гословення на Великдень їжі. Після тривалого посту Свя­та Церква дозволяє всіляку їжу, щоб  люди одержували духовну радість і радість від земних дарів. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після святої Літур­гії на церковному дворі.

У давнину був звичай: люди приходили до високої особи з якимось дарунком. Марія Магдалина, проповідую­чи Христову науку, якось зайшла до двору римського ке­саря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!» і після того почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками чи писанками.

Як із мертвої шкаралупи яйця з'являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через кров Ісуса Христа.

Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо й про них Церква співає: «Один одного обіймемо і простімо всім за ради Воскресіння».

Отже, згадаймо на Пасху, що людина повинна любити всіх і все: живу і мертву природу — людей, тварин, рос­лин, гори, річки й моря; не ображати людей, не кривдити тварин, не нищити трави, дерев, бо все це — дар Божий для людини. Тропар свята: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.